Цікаві факти про запахи

– це перший дистантний живих організмів, тобто найдавніше чуття. Задовго до того, як розвивалися й удосконалювалися зір і слух, забезпечував живим істотам дві їх головні функції – харчування і розмноження.

Собак так цікавлять хвости своїх товаришів, тому що під хвостом у собаки знаходиться спеціальна залоза, що відповідає за індивідуальний . При переляку собаки підтискають хвіст, щоб не видати себе.

У багатьох тварин є улюблені запахи. У собак це запах анісу, у кішки – валеріани і м’яти, а леви люблять гарні парфуми. Верблюда приваблює запах тютюнового диму.

Коли готовий до того, щоб стати батьком, у його слині з’являються ароматичні речовини, що вловлюються самкою. До речі, тому саме домашні свині (а не собаки, які володіють набагато більш розвиненим чуттям) так успішно відшукують у землі трюфелі. Справа у тому, що трюфелі мають аромат, схожий з "любовним букетом" кнура.

Самці жаб дають понюхати самці свою задню ніжку, проводячи нею навколо носа. Це дуже збуджує самку і стимулює відкладання ікри.

Дехто з тварин може навіть імітувати запах протилежної статі. Змії-самці у період спарювання випускають запахи самки. І в той час, як їхні конкуренти відповзає по помилковому сліду, вони спокійно направляються до своєї обраниці.

Цілком фантастичними нюховими здібностями володіють метелики сатурнії. Самці сатурній чують самок на відстані до 11 кілометрів при тому, що на такій віддалі у кубічному метрі повітря може знаходитися всього одна молекула пахучої речовини, що виробляється самкою.

Статеві атрактанти, що виділяються лисицею, видаються людині приємними, оскільки нагадують запах фіалки.

У північних районах Швеції для запобігання зіткнень між автомобілями та лосями застосовується вовча сеча, якою мітять узбіччя доріг.

У Західній Німеччині, щоб дикі звірі не виходили на дороги, почали розміщувати уздовж доріг і навколо міських околиць предмети з пористої пластмаси, просоченої спеціально синтезованим "запахом людини". Для людини ці предмети злегка пахнуть лимоном, але тварини розрізняють у них запах масляної кислоти, аміаку та інших компонентів людського поту.

Мурашки спілкуються за допомогою запахів – їх залози виробляють феромони у різній концентрації для різних повідомлень. Коли мурашка вмирає, ще кілька днів з ним спілкуються, як з живим, поки запах продуктів розкладання не перебиває феромони. Якщо речовинами, що входять у запах продуктів розкладання, змастити живу мурашку, то його обов’язково віднесуть на цвинтар, і будуть відносити знову, скільки б він звідти не повертався.

Джерело: http://wowfacts.net/

Коментарі: