Пил і світло: сліди комет
Незадовго перед сходом або незабаром після заходу Сонця часто можна бачити слабкий сяючий трикутник, яскравість якого помітно зростає у напрямку до Сонця. Найкраще це явище, відоме під назвою зодіакального світла, видно на низьких широтах, в найтемніші безмісячні ночі, в періоди поблизу від точок рівнодення.
Пояснення зодіакальному світлу астрономи шукали із давніх давен. Ще в XVII в. Джованні Кассіні припустив, що він викликається розсіянням сонячного світла на скупченні пилових частинок. Сьогодні, істотно розвинена і доповнена, ця версія є загальноприйнятою. Проте навіть зараз абсолютно неясно, звідки узялося це скупчення, яке, як вважається, тягнеться по всій внутрішній Сонячній системі, від Меркурія до Юпітера.
Свою версію походження цієї хмари висунули недавно американські учені, що працюють під керівництвом Девіда Несворна (David Nesvornе). Вони відзначають, що щодня на Землю падає близько 140 т космічного пилу, частинок кремнійвмісних порід розмірами від 100 до 200 мкм. Левова частка з них згорає в атмосфері, але деяким крупнішим утворенням вдається досягти поверхні Землі у вигляді мікрометеоритів.
Побудувавши комп’ютерну модель поведінки цих пилових частинок в межах внутрішньої Сонячної системи, учені відзначили, що на них впливає не тільки гравітація навколишніх космічних тіл, але і тиск сонячного випромінювання, їх власна радіоактивність та зіткнення один з одним. Врахувавши всі ці сили, учені почали "вносити" до своєї моделі пил з різних джерел (різних видів комет, астероїдів тощо) і вивчати, чи приведе результат до того, що спостерігається насправді, тобто до зодіакального світла.
Виявилось, що пилова хмара достатньої протяжності над і під площиною екліптики утворюється лише в одному випадку: якщо джерелом його служать комети, що здійснюють політ неподалік від орбіти Юпітера. Вони самі по собі досить розкидані щодо площини обертання планет, а вплив гравітації Юпітера приводить до ще більшого розсіяння пилу, що з них утворюється.
Коментарі: